При народженні Фрейда назвали єврейським ім’ям Шломо (Соломон). У сім’ї його довгий час називали Сигізмундом або скорочено – Зігі, проте це ім’я йому не подобалося, і в 1878 році він змінив ім’я на Зігмунд.
Шломо був улюбленцем своєї матері. Можливо, ця любов з боку його матері лягла в основу теорії Фрейда про реакцію дитини до батьків протилежної статі.
У Фрейда не було слуху та таланту до музики. Через це він зненавидів музику на стільки, що навіть уникав ресторани з живим оркестром. На грунті неприязні до музики Фрейд змусив викинути піаніно своєї молодшої сестри, на якому вона вчилася грати, поставивши ультиматум «Або я, або піаніно!». Таким чином, музична кар’єра його сестри була зруйнована.
Фрейд вживав кокаїн. У період з 1884 по 1887 Фрейд провів перші із своїх наукових досліджень, пов’язаних з кокаїном. Спочатку він був вражений його властивостями: «Я відчував на собі вплив кокаїну, він пригнічує відчуття голоду, сну, стомлення і загострює інтелектуальні здібності в кілька десятків разів!». Фрейд писав про можливе використання кокаїну для лікування як фізичних, так і психічних розладів. Пізніше він зрозумів його наркотичні властивості і припинив дослідження.
Зігмунд дружив з дуже дивними людьми, наприклад з Вільгельмом Флейсом, який фанатично вважав, що є зв’язок між носом жінки і її сексуальністю.
Фрейд вважав себе самого своїм найулюбленішим пацієнтом.
Зігмунд панічно боявся числа 62. Він відмовлявся резервувати номер в готелі з більш ніж 62-ма кімнатами через страх отримати кімнату з номером 62.
Фрейд був першим, хто провів сеанс гіпнозу без присутності іншого асистента в кімнаті. За правилами того часу, гіпнотизер не міг проводити гіпноз залишаючись наодинці з пацієнтом, при цьому завжди повинен був бути присутнім хтось третій, але Фрейд не любив дотримуватись чужих правил.
Зігмунд Фрейд сам був психоаналітиком своєї дочки Анни, знову порушивши всі правила (близьких родичі в такому форматі працювати не могли).
Фрейд був егоїстичним за своєю натурою, і вимагав абсолютну любов від своєї дружини. Ще до їх одруження він неодноразово вимагав, щоб вона порвала будь-які відносини зі своєю родиною, бо інакше вони розлучаться. Його дружина в кінці кінців пішла на зустріч і практично перестала спілкуватися зі своєю родиною.
У Фрейда була феноменальна фотографічна пам’ять. Він відмінно володів латинською, грецькою, французькою, англійською, італійською, іспанською, староєврейською та німецькою мовами.
Фрейд став жертвою нацистів. Агенти з служби безпеки увірвалися в квартиру Фрейда 15 березня 1938. Весь будинок після їх приходу був перевернутий догори дном, при цьому вони забрали гроші і пішли. Люди з гестапо прийшли в будинок буквально через тиждень і провівши обшук забрали з собою на допит молодшу дочку Фрейда Анну. Саме арешт дочки став тією останньою краплею, яка була необхідна Фрейду для усвідомлення того, що необхідно покидати Австрію. Проте це виявилось не так легко, тому що нацисти не хотіли випускати його з Відня і тільки після сплати викупу Фрейд з сім’єю отримали можливість виїхати.
Одна з пацієнток Фрейда, принцеса Марія Бонапарт, заплатила 100 тисяч шилінгів за його звільнення. Але влада не хотіли випускати його з країни. Він був змушений підписати принизливу подяку гестапо за «низку добрих послуг», і лиш після цього він отримав право покинути країну. Сім’я Фрейда переїхала в Лондон, а чотири його сестри загинули в газових камерах.
